Abstract:
У статті розглядаються методологічні зрушення в екологічному знанні за доби постнекласичної науки. Надається термінологічний аналіз дискурсу стосовно понять екологізм, інвайронменталізм та сталий розвиток. При цьому обгрунтовується висновок, що sustainable development у постнекласичний період розвитку екологічного знання має бути не сталим, або стабільним, а підтримуваним з боку суспільства. У статті зазначається, що мають підтримуватися лише ті процеси, які спрямовані на коеволюцію природи і людини, та які мають бути необхідними на шляху утворення відповідної науково-пізнавальної системи - нової парадигми природознавства. В статье рассматриваются методологические сдвиги в экологическом знании в эпоху постнеклассической науки. Предоставляется терминологический анализ дискурса относительно понятий экологизм, инвайронментализм и устойчивое развитие. При этом обосновывается вывод, что sustainable development в постнеклассический период развития экологического знания должен быть не постоянным, или стабильным, а поддерживаемым со стороны общества. В статье отмечается, что должны поддерживаться только те процессы, которые направлены на коэволюцию природы и человека, и которые должны быть необходимыми на пути образования соответствующей научно-познавательной системы - новой парадигмы естествознания.
Description:
The article is devoted to methodological changes in environmental knowledge in the era of post-nonclassical science. Available terminological discourse analysis with respect to environmentalism concepts, environmentalism and sustainable development. This substantiates the conclusion that sustainable development in post non-classical period of development of ecological knowledge should not be permanent or stable, and supported by society. The article notes that must be maintained only those processes that are aimed at co-evolution of man and nature, and that should be required in the way of formation of the corresponding scientific and educational systems - the new paradigm of science.
