Концептуальные и философско-мировоззренческие основания представлений об устойчивом развитии: украинский контекст

Abstract

В общем плане устойчивое развитие принято рассматривать как гармоничное (правильное, равномерное, сбалансированное) развитие, в котором эксплуатация природных ресурсов, инвестиции, научно-техническое развитие, развитие личности и институциональные изменения согласованы друг с другом. Определение это идет от комиссии Брундтланд, которую созвали в 1983 г. В данном определении есть противоречие, поскольку всякое развитие приводит к смене нынешнего состояния. С точки зрения жизни можно лишь постоянно приспосабливаться к изменяющимся обстоятельствам жизни. Можно говорить об устойчивом развитии, но и это должно делать в ситуации возрастающего числа возможных техногенных и природных причин, которые могут привести к гибели человечества. Значительный интерес сегодня представляет тема выход из-под контроля искусственного интеллекта. Связана она с многочисленными исследованиями особенностей становления и развития информационного и постиндустриального общества. Особое внимание в статье уделено тому, как тема устойчивого развития видится украинским ученым, практикам и общественным деятелям. В рассматриваемой работе достаточно широко представлены вопросы экономики, права, морали и социального развития. Издание достаточно репрезентативно, хотя названия разделов сборника научных статей не всегда четко продуманы. В целом авторы исследования уверены, что устойчивое развитие возможно лишь при условии стабильного развития в экономической, социальной и экологической системах. Рассмотренные ими идеи относительно устойчивого развития касались прежде всего экономической, социальной и экологической систем. Однако в рассмотрение следовало бы включить еще милитарную (оборонную), гражданскую, энергетическую, информационную и телекоммуникационную системы. У загальному плані сталий розвиток прийнято розглядати як гармонійний (правильне, рівномірне, збалансоване) розвиток, в якому експлуатація природних ресурсів, інвестиції, науково-технічний розвиток, розвиток особистості та інституційні зміни, узгоджені одне з одним. Визначення це йде від комісії Брундтланд, яку скликали в 1983 р. У даному визначенні є протиріччя, оскільки всякий розвиток призводить до зміни нинішнього стану. З точки зору життя можна лише постійно пристосовуватися до мінливих обставин життя. Можна говорити про сталий розвиток, але і це слід робити в ситуації зростаючого числа можливих техногенних та природних причин, які можуть призвести до загибелі людства. Значний інтерес сьогодні представляє тема виходу з-під контролю штучного інтелекту. Пов'язана вона з численними дослідженнями особливостей становлення і розвитку інформаційного та постіндустріального суспільства. Особливу увагу в статті приділено тому, якою тема сталого розвитку бачиться українським вченим, практикам і громадським діячам. У розглянутій роботі досить широко представлені питання економіки, права, моралі і соціального розвитку. Видання досить репрезентативні, хоча назви розділів збірника наукових статей не завжди чітко продумані. В цілому автори дослідження впевнені, що сталий розвиток можливий лише за умови стабільного розвитку в економічній, соціальній та екологічній системах. Розглянуті ними ідеї щодо сталого розвитку стосувалися насамперед економічної, соціальної та екологічної систем. Однак у розгляд бажано було б включити ще мілітарну (оборонну), громадянську, енергетичну, інформаційну та телекомунікаційну системи.