Abstract:
Конституційне визнання норми відповідно якої людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека є найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість державної діяльності (стаття 3), обумовило потребу у формуванні такого правозахисного механізму, який би гарантував та забезпечував захист права на працю, адже забезпечення реалізації соціально-економічних прав особи потребують щоденної державної уваги, у випадку їх порушення – захисту. Конституционное определение нормы, в соответствии с которой человек, его жизнь, здоровье, честь, достоинство и безопасность являются наивысшей социальной ценностью, а права и свободы человека и их гарантии определяют содержание и направленность государственной деятельности (статья 3), сформировало потребность в развитии такого правозащитного механизма, который бы гарантировал и обеспечивал защиту права на труд, поскольку обеспечение реализации социально-экономических прав человека требуют ежедневного внимания, а в случае их нарушения – защиты.
Description:
Constitutional recognition of the norm according to which human beings, their life and health, honour and dignity, inviolability and security are the highest social value with human rights and freedoms determining the essence and orientation of the activity of the State (article 3) calls forth the need to establish a human rights mechanism guaranteeing and securing the protection of the right to work, as securing the realization of social and economic human rights calls for everyday attention of the State and for protection in case of their infringement.
