Abstract:
У статті окреслено сучасний стан сільських територій, основні тенденції в умовах адміністративно-територіальної рефори. Обґрунтовано, що вибір ефективного підходу до управління територіальним розвитком залежить від теоретичного і практичного визнання переваг різних підходів, відомих у світовій практиці. Виокремленими підходами до управління інноваційним розвитком сільських територій в умовах децентралізації є муніципальний, територіальний та системний. Доведено, що підвищення ефективності управління інноваційним розвитком сільських територій можливе в умовах розширенні повноважень об’єднаних територіальних громад при перерозподілі ресурсів та важелів управління ними. В статье обозначены современное состояние сельских территорий, основные тенденции в условиях административно-территориальной реформе. Обосновано, что выбор эффективного подхода к управлению территориальным развитием зависит от теоретического и практического признания преимуществ различных подходов, известных в мировой практике. Выделенными подходами к управлению инновационным развитием сельских территорий в условиях децентрализации является муниципальный, территориальный и системный. Доказано, что повышение эффективности управления инновационным развитием сельских территорий возможно в условиях расширении полномочий объединенных территориальных общин при перераспределении ресурсов и рычагов управления ими.
Description:
The article outlines the current state of the rural territories, the main tendencies in the conditions of the administrative-territorial reform. It is substantiated that the choice of an effective approach to the management of territorial development depends on the theoretical and practical recognition of the advantages of different approaches known in world practice. The isolated approaches to the management of innovative development of rural areas in the conditions of decentralization are municipal, territorial and systemic. We have proved that increasing the efficiency of management of innovative development of rural areas is possible in terms of expanding the powers of the joint territorial communities in the redistribution of resources and management levers.
