Суб’єктивні ознаки злочинів у сфері банківської діяльності : теоретичний аспект

Abstract

У статті проаналізовано суб’єктивні ознаки злочинів у сфері банківської діяльності, що має практичне значення для їх кваліфікації та вдосконалення кримінального законодавства щодо гарантування безпеки сфери банківської діяльності країни, а також організації відповідних заходів правоохоронних органів, спрямованих на їх попередження, виявлення та розкриття. Запропоновано авторське розуміння поняття злочинів у сфері банківської діяльності як системи умисних суспільно небезпечних діянь, спрямованих на заволодіння фінансовими ресурсами банківських установ або їх клієнтів, що можуть бути вчинені в процесі здійснення банківських операцій чи з їх використанням суб’єктами злочинів у сфері банківської діяльності. Здійснено класифікацію цих злочинів з урахуванням їхнього спільного родового об’єкта – суспільних відносин, що складаються у сфері банківської діяльності. З’ясовано, що суб’єктивна сторона злочинів у сфері банківської діяльності, як правило, характеризується умисною формою вини, та супроводжується корисливими мотивами. Узагальнено суб’єктивні ознаки злочинів у сфері банківської діяльності з урахуванням запропонованої авторами класифікації цих діянь. Акцентовано, що чинне кримінальне законодавство України не містить роз’яснень щодо змісту термінів окремих кримінально-правових норм. Зокрема, це стосується поняття «службова особа банку», що застосовується в ст. 220-1 та 220-2 Кримінального кодексу України. З’ясовано, що коло cпеціальних суб’єктів злочинів у сфері банківської діяльності повинно бути конкретизоване, оскільки безпосередні об’єкти окремих складів злочинів обмежено відносинами у сфері банківської діяльності. Проте законодавець не завжди дотримується такої тенденції, що в певних випадках дозволяє зловживати зацікавленим особам та розширювати коло спеціальних суб’єктів окремих кримінально-правових норм. Зокрема, мова йде про «пов’язаних з банком осіб» та можливості Національного банку України розширювати коло цих осіб. Зроблено висновки, що сучасний стан сфери банківської діяльності характеризується низкою негативних показників, таких як високий рівень криміналізації, низька ефективність нормативно-правової бази, яка забезпечує захист банківського сектору. Наголошується, що в сучасних інтеграційних умовах найважливішою складовою забезпечення охоронної функції держави є гарантування економічної безпеки, складовою якої є безпека сфери банківської діяльності. В статье проанализированы субъективные признаки преступлений в сфере банковской деятельности, имеющие практическое значение для их квалификации и совершенствования уголовного законодательства по обеспечению безопасности сферы банковской деятельности страны, а также организации соответствующих мероприятий правоохранительных органов, направленных на их предупреждение, выявление и раскрытие. Предложено авторское понимание понятия преступлений в сфере банковской деятельности как системы умышленных общественно опасных деяний, направленных на завладение финансовыми ресурсами банковских учреждений или их клиентов, которые могут быть совершены в процессе осуществления банковских операций или с их использованием субъектами преступлений в сфере банковской деятельности. Осуществлена классификация этих преступлений с учетом их совместной родового объекта - общественных отношений, складывающихся в сфере банковской деятельности. Выяснено, что субъективная сторона преступлений в сфере банковской деятельности, как правило, характеризуется умышленной формой вины, и сопровождается корыстными мотивами. Обзор субъективные признаки преступлений в сфере банковской деятельности с учетом предложенной авторами классификации этих деяний. Акцентировано, что действующее уголовное законодательство Украины не содержит разъяснений относительно содержания сроков отдельных уголовно-правовых норм. В частности, это касается понятия «должностное лицо банка», который применяется в ст. 220-1 и 220-2 Уголовного кодекса Украины. Выяснено, что круг специальные субъектов преступлений в сфере банковской деятельности должен быть конкретизирован, поскольку непосредственные объекты отдельных составов преступлений ограничены отношениями в сфере банковской деятельности. Однако законодатель не всегда придерживается такой тенденции, что в определенных случаях позволяет злоупотреблять заинтересованным лицам и расширять круг специальных субъектов отдельных уголовно-правовых норм. В частности, речь идет о «связанных с банком лицах» и возможности Национального банка Украины расширять круг этих лиц. Сделаны выводы, что современное состояние сферы банковской деятельности характеризуется рядом негативных показателей, таких как высокий уровень криминализации, низкая эффективность нормативно-правовой базы, обеспечивающей защиту банковского сектора. Отмечается, что в современных интеграционных условиях важнейшей составляющей обеспечения охранной функции государства является обеспечение экономической безопасности, составляющей которой является безопасность сферы банковской деятельности.