Окремі аспекти відкриття провадження у справах про оскарження рішень третейських судів та підготовки їх до судового розгляду

Abstract

У статті на основі аналізу норм Цивільного процесуального кодексу України, що регулюють провадження у справах про оскарження рішень третейських судів, та позицій науковців з даного питання, досліджується порядок відкриття провадження у справах відповідної категорії і підготовки їх до судового розгляду. Автором обґрунтовується, що відкриття провадження у справах про оскарження рішень третейських судів доцільно розглядати як окрему стадію цивільного судочинства, якій притаманні конкретна процесуальна мета, структура та чітко визначені законом часові межі. Звертається увага на необґрунтованість відмови у відкритті провадження у справі, у разі оскарження третейського рішення з підстав, не передбачених законом. У цій частині наголошується, що вирішення питання про наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду, згідно ч. 3 ст. 457 ЦПК України, здійснюється під час розгляду справи в судовому засіданні. Таким чином, відмовляючи у відкритті провадження на підставі ч. 8 ст. 454 ЦПК України, суд фактично приймає рішення по суті заявлених вимог поза стадією судового розгляду. У зв’язку із вказаним пропонується уточнення норми ч. 8 ст. 454 ЦПК України. Розглядаючи порядок підготовки до розгляду справ про оскарження рішень третейських судів, автором акцентується увага на прогресивному характері положень ст. 456 ЦПК України, що встановлює право компетентного суду за власною ініціативою запитати у третейського суду необхідні матеріали справи, що стосуються підстав для скасування третейського рішення. Реалізація такого підходу створює умови для подальшого об’єктивного розгляду справи судом. Поряд з тим, визначення у чинній редакції ЦПК України розгляду справ про оскарження рішень третейських судів у порядку спрощеного провадження, на думку автора, обмежує можливості сторін для компромісного вирішення спору. Акцентується увага на доцільності подальшого вдосконалення законодавства в частині розширення можливостей сторін для реалізації примирних процедур, на стадії підготовки справ до розгляду. В статье на основе анализа норм Гражданского процессуального кодекса Украины, регулирующих производство по делам об оспаривании решений третейских судов и позиций ученых по данному вопросу, исследуется порядок открытия производства по делам соответствующей категории и подготовки их к судебному разбирательству. Автором обосновывается, что открытие производства по делам об оспаривании решений третейских судов целесообразно рассматривать как отдельную стадию гражданского судопроизводства, которой присущи конкретная процессуальная цель, структура и четко определены законом временные рамки. Обращается внимание на необоснованность отказа в открытии производства по делу, в случае обжалования третейского решения по основаниям, не предусмотренным законом. В этой части отмечается, что решение вопроса о наличии или отсутствии оснований для отмены решения третейского суда, согласно ч. 3 ст. 457 ГПК Украины, осуществляется при рассмотрении дела в судебном заседании. Таким образом, отказывая в открытии производства на основании ч. 8 ст. 454 ГПК Украины, суд фактически принимает решения по существу заявленных требований вне стадии судебного разбирательства. В связи с указанным предлагается уточнение нормы ч. 8 ст. 454 ГПК Украины. Рассматривая порядок подготовки к рассмотрению дел об обжаловании решений третейских судов, автором акцентируется внимание на прогрессивном характере положений ст. 456 ГПК Украины, которая устанавливает право компетентного суда по собственной инициативе спросить у третейского суда необходимые материалы дела, касающиеся оснований для отмены третейского решения. Реализация такого подхода создает условия для дальнейшего объективного рассмотрения дела судом. Вместе с тем, определение в действующей редакции ГПК Украины рассмотрения дел об оспаривании решений третейских судов в порядке упрощенного производства, по мнению автора, ограничивает возможности сторон для компромиссного решения спора. Акцентируется внимание на целесообразности дальнейшего совершенствования законодательства в части расширения возможностей сторон для реализации примирительных процедур, на стадии подготовки дел к рассмотрению.