Abstract:
Усталене функціонування будь-якого системного конструкту (механічного, суспільного або природного) об’єктивно залежить від ступеню упорядкованості цього утворення, що передбачає обмеження хаотичних процесів, рухів та дій його елементних одиниць: об’єктів і суб’єктів. Автором досліджено питання, пов’язані із структуризацією системи землекористування за дії конструктивних обмежень, які набувають свого функціонального завдання у регулюванні траєкторії розвитку даної системи, а також забезпеченні достатньої ефективності за умови предметних трансформацій в середовищі мінливих земельних відносин. Устойчивое функционирование любого системного конструкта (механического, общественного или природного) объективно зависит от степени упорядоченности этого образования, что предусматривает ограничение хаотических процессов, движений и действий его элементных единиц - объектов и субъектов. Автором исследованы вопросы, связанные с структуризацией системы землепользования вследствие действия конструктивных ограничений, которые выполняют функциональные задачи в регулировании траектории развития данной системы, а также обеспечении достаточной эффективности при предметных трансформациях в среде меняющихся земельных отношений.
Description:
The stable functioning of any system construct (mechanical, social or natural) objectively depends on the degree of ordering of this formation, which involves the restriction of chaotic processes, movements and actions of its elemental units: objects and subjects. The author investigates issues related to the structuring of the land use system under the action of structural constraints, which acquire their functional task in regulating the trajectory of this system, as well as ensuring sufficient efficiency in the case of substantive transformations in a changing land environment.
