Співвідношення та розмежування понять «охорона» та «захист» трудових прав працівників

Abstract

У статті розглядаються зміст та співвідношення понять «охорона» та «захист» трудових прав працівників. Наводяться підходи науковців різних галузей права та країн до цих понять, проводиться аналіз чинного законодавства України. Формулюються рекомендації щодо внесення змін до трудового законодавства. Зокрема, автором обґрунтовується, що захист та охорона трудових прав працівників належать як до головних категорій, так і до головних завдань трудового права. Наразі зміст цих понять, а також їх співвідношення є дискусійними та такими, що не мають чіткого визначення. Сформувалися декілька груп поглядів на поняття «охорони» та «захисту» трудових прав працівників, висловлюються інколи діаметрально протилежні думки : від тієї, що ці поняття є схожими до думки про те, що одне з згаданих понять є більш ширшим та, відповідно, охоплює інше. Сучасні тлумачні словники та словники синонімів нерідко розглядають ці поняття саме як синоніми, тобто взаємозамінювані терміни. Дану проблему поглиблює і те, що в чинному законодавстві терміни «охорона» та «захист» нерідко вживаються поруч. У якості прикладу можна навести Конституцію України, Цивільний кодекс України, Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про охорону культурної спадщини» тощо. Відсутність єдиного підходу до визначення згаданих термінів, розуміння цих термінів негативно впливає на правозастосування, обрання суб’єктами трудових правовідносин ефективних форм та способів захисту своїх прав та інтересів, потребує тлумачення норм права. Автор статті доводить, що правова охорона і захист – це різні за змістом поняття. На його думку, охорона прав – це сукупність правового забезпечення певних відносин, їх правове регулювання, починаючи з виникнення цих відносин і закінчуючи їх припиненням. Захистом же будьяких суб’єктивних прав є правове забезпечення недоторканості, їх непорушності, а в разі порушення - застосування заходів примусового характеру, спрямованих на відновлення цих прав. Перспективи інституту захисту трудових прав, його законодавчого закріплення слід пов’язувати із формуванням відповідної глави у майбутньому Трудовому кодексі України. У його проекті проглядається застосування лише терміну «захист». Пропонується також використати досвід Трудового кодексу Російської Федерації, а також досвід вітчизняного Цивільного кодексу, в якому чітко визначено і право на захист прав і інтересів, і форми його здійснення, закріплено відповідні механізми в залежності від суб’єктів захисту, правові наслідки поновлення прав. В статье рассматриваются содержание и соотношение понятий «охрана» и «защита» трудовых прав работников. Приводятся подходы научных деятелей разных отраслей права и стран к этим понятиям, осуществляется анализ действующего законодательства Украины. Формулируются рекомендации по внесению изменений в трудовое законодательство. В частности, автором обосновывается, что защита и охрана трудовых прав работников относятся как к главным категориям, так и к главным задачам трудового права. В настоящее время содержание этих понятий, а также их соотношение являются дискуссионными, не имеющими четкого определения. Сформировалось несколько групп взглядов на понятия «охраны» и «защиты» трудовых прав работников, высказываются иногда диаметрально противоположные точки зрения: от той, что эти понятия являются схожими до той точки зрения, что одно из упомянутых понятий является более широким и, соответственно, охватывает другое. Современные толковые словари и словари синонимов зачастую рассматривают эти понятия именно как синонимы, то есть взаимозаменяемые термины. Эту проблему усугубляет и то, что в действующем законодательстве термины «охрана» и «защита» нередко употребляются рядом. В качестве примера можно привести Конституцию Украины, Гражданский кодекс Украины, Законы Украины «Об охране окружающей природной среды», «Об охране культурного наследия» и т.д. Отсутствие единого подхода к определению указанных терминов, понимания этих терминов отрицательно влияет на правоприменение, избрание субъектами трудовых правоотношений эффективных форм и способов защиты своих прав и интересов, требует толкование норм права. Автор статьи утверждает, что правовая охрана и защита – это разные по содержанию понятия. Он считает, охрана прав – это совокупность правового обеспечения определенных отношений, их правовое регулирование, начиная с момента возникновения этих отношений и заканчивая их прекращением. Защитой же каких-либо субъективных прав является правовое обеспечение неприкосновенности, их нерушимости, а в случае нарушения – применения мер принудительного характера, направленных на восстановление этих прав. Перспективы института защиты трудовых прав, его законодательного закрепления необходимо связывать с формированием соответствующей главы в будущем Трудовом кодексе Украины. В проекте этого кодекса употребляется лишь термин «защита». Предлагается также использовать опыт Трудового кодекса Российской Федерации, а также опыт отечественного Гражданского кодекса, в котором четко определено и право на защиту прав и интересов, и формы его осуществления, закреплены соответствующие механизмы в зависимости от субъектов защиты, правовые последствия восстановления прав.