Теоретичні засади розвитку сучасної системи землекористування в Україні

Abstract

Обгрунтовано, що сучасні економічні, екологічні, соціальні та інституціональні умови розвитку системи економічно-ефективного, екологічно-безпечного та соціально-збалансованого землекористування в Україні висунули ряд нових напрямів розширення змісту терміну "система землекористування". Обгрунтовано, що під системою землекористування необхідно розуміти інтегральну багатофункціональну соціально-економічну та природну систему, що включає підсистеми: 1) землекористування сформоване у виді земельної ділянки або їх сукупності, яке характеризується правами володіння, користування, розпорядження та іншими видами "пучка" прав як матеріальний актив і речова складова земельного капіталу; 2) землекористування сформоване у виді прав володіння, користування, управління (за виключенням розпорядження) земельними та іншими природними ресурсами в межах земельної ділянки або їх сукупності та територій, як нематеріальний актив і інтелектуальна складова земельного капіталу; 3) землекористування як процес організації збереження, використання і охорони земель та інших природних ресурсів, що результатується у виді земельної, екологічної та містобудівної ренти і є оціночною складовою економічного активу та функціональною земельного капіталу; 4) державна реєстрація земельних ділянок та прав на них а також територіальних та індивідуальних, по відношенню земельних ділянок, обмежень у використанні земель та інших природних ресурсів, що сформовані в процесі землеустрою та землевпорядкування. Обгрунтовано, що інституційне середовище формування і регулювання функціонування системи землекористування повинно базуватися на новітній інституціонально-поведінковій економічній теорії, яка базується на: новій економічній історії, теорії суспільного вибору, теорії власності, теорії економічних організацій, теорії поведінкової (організаційної) економіки, теорії оптимального контракту (угоди), теорія трансакційних витрат. Вони є базовою основою для розвитку теоретичних засад формування і регулювання функціонування системи землекористування. Визначено, що важливою інституцією і механізмом формування та регулювання функціонування системи землекористування є землеустрій та землевпорядкування. Їх інституціональне середовище та його ефективність у формуванню і регулюванню функціонування системи землекористування, як і відносин прав власності на землю та інші природні ресурси, нами буде розглянуто в подальших дослідженнях. Обосновано, что современные экономические, экологические, социальные и институциональные условия развития системы экономически эффективного, экологически безопасного и социально-сбалансированного землепользования в Украине выдвинули ряд новых направлений расширения содержания термина "система землепользования". Обосновано, что под системой землепользования необходимо понимать интегральную многофункциональную социально-экономическую и природную систему, включающую подсистемы: 1) землепользования сформировано в виде земельного участка или их совокупности, характеризующееся правами владения, пользования, распоряжения и другими видами "пучка" прав как материальный актив и вещественная составляющая земельного капитала; 2) землепользования сформировано в виде прав владения, пользования, управления (по исключением распоряжения) земельными и другими природными ресурсами в пределах земельного участка или их совокупности и территорий, как нематериальный актив и интеллектуальная составляющая земельного капитала; 3) землепользования как процесс организации хранения, использования и охраны земель и других природных ресурсов, результатуеться в виде земельного, экологического и градостроительного ренты и является оценочной составляющей экономического актива и функциональной земельного капитала; 4) государственная регистрация земельных участков и прав на них а также территориальных и индивидуальных по отношению земельных участков, ограничений в использовании земель и других природных ресурсов, сформированных в процессе землеустройства и землеустройства. Обосновано, что институциональная среда формирования и регулирования функционирования системы землепользования должно базироваться на новейшей институционально-поведенческой экономической теории, которая базируется на: новой экономической истории, теории общественного выбора, теории собственности, теории экономических организаций, теории поведенческой (организационной) экономики, теории оптимального контракта (соглашения), теория трансакционных издержек. Они базовой основой для развития теоретических основ формирования и регулирования функционирования системы землепользования. Определено, что важным институтом и механизмом формирования и регулирования функционирования системы землепользования является землеустройстве и землеустройства. Их институциональная среда и его эффективность в формированию и регулированию функционирования системы землепользования, как и отношений прав собственности на землю и другие природные ресурсы, нами будет рассмотрен в последующих исследованиях.