Короткий опис(реферат):
Із збільшенням чисельності собак, збільшується і небезпека поширення серед них захворювань, в тому числі й отиту.
Дане захворювання широко розповсюджене, хворіють собаки всіх вікових, груп порід, особливо чутливі довговухі породи (кокерспанієль), а також ті, що мають вузький слуховий прохід (пуделі) чи ті, у вушній раковині, яких виробляється велика кількість вушної сірки (німецька вівчарка), в інших зустрічається рідше. Хвороба реєструється протягом всього року, але частіше навесні та восени. Для профілактики отиту рекомендують дотримуватись гігієни вуха, своєчасно обробляти собак акарицидними препаратами, попереджувати контакти з хворими тваринами, у зв’язку зтим, що на сьогоднішній час основну частину отитів складають отити заразної етіології (бактеріальної, паразитарної, мімозної).
На сьогоднішній день у ветеринарній практиці бактеріальний отит собак є проблемним захворюванням. Питання етіології бактеріального отиту, чутливості збудників до антибіотиків, розробка ефективних терапевтичних схем та профілактика рецидиву хвороби є актуальними.
Суть розробки, основні результати:
С увеличением численности собак, увеличивается и опасность распространения среди них заболеваний, в том числе и отита.
Данное заболевание широко распространено, болеют собаки всех возрастов, групп пород, особенно чувствительны длинноухие породы (кокерспаниель), а также имеющие узкий слуховой проход (пудели) или те, в ушной раковине, которых вырабатывается большое количество ушной серы (немецкая овчарка), в других встречается реже. Болезнь регистрируется в течение всего года, но чаще весной и осенью. Для профилактики отита рекомендуют соблюдать гигиену уха, своевременно обрабатывать собак акарицидными препаратами, предупреждать контакты с больными животными, в связи с тем, что на сегодняшний день основную часть отитов составляют отиты заразной этиологии (бактериальной, паразитарной, мимозной).
На сегодняшний день в ветеринарной практике бактериальный отит собак является проблемным заболеваниям. Вопросы этиологии бактериального отита, чувствительности возбудителей к антибиотикам, разработка эффективных терапевтических схем и профилактика рецидива болезни актуальны.
