Забезпечення позову в цивільному судочинстві України

Abstract

Дисертація є комплексним науковим дослідженням, присвяченим вивченню інституту забезпечення позову в цивільному судочинстві України. Особлива увага приділена порядку та способам захисту прав і законних інтересів осіб, щодо яких вжито заходи забезпечення позову. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю вдосконалення механізмів судового захисту в умовах постійних трансформацій правової системи України та інтеграції до міжнародного правового простору. Інститут забезпечення позову відіграє ключову роль у забезпеченні ефективного судового захисту, створюючи передумови для реального виконання майбутнього судового рішення. Однак на практиці виникають проблеми, повʼязані з недостатнім законодавчим регулюванням, що призводить до порушення прав учасників процесу, зловживань процесуальними правами та ускладнення досягнення справедливості. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших в Україні комплексних досліджень проблеми забезпечення позову в цивільному судочинстві після проведеної реформи процесуального законодавства, в якому, з урахуванням наукових здобутків учених, розкрито сутність та особливості цього інституту. Проаналізовано історичний розвиток інституту забезпечення позову, встановлено, що він пройшов сім етапів, від виникнення ідей під впливом римського права до сучасних змін у незалежній Україні. Такий аналіз дозволив глибше зрозуміти його правову природу та функціональне призначення, а також виявити тенденції та закономірності його розвитку. У дисертації визначено основні функції забезпечення позову: забезпечувальну, охоронну, мотиваційну, попереджувальну, відновлювально-компенсаторну, контрольну та функцію сприяння виконанню міжнародних зобовʼязань держави. Це сприяє розумінню комплексного характеру інституту та його значення в цивільному судочинстві, підкреслює його багатогранність і важливість у забезпеченні правосуддя. Акцентовано на тому, що забезпечення позову не лише захищає інтереси позивача, але й стимулює відповідача до належної поведінки, запобігає можливим зловживанням та порушенням прав. Запропоновано класифікацію заходів забезпечення позову за різними критеріями, включаючи природу заходів (майнові та немайнові), процесуальний статус учасників, термін дії, механізм реалізації та характер правовідносин. Такий підхід дозволяє більш точно визначати умови та порядок їх застосування, забезпечувати баланс інтересів сторін і ефективність судового захисту. Це сприяє систематизації знань про заходи забезпечення позову та полегшує їх практичне застосування в судовій практиці. Виявлено проблеми з розглядом заяв про забезпечення позову у встановлений строк через відсутність механізму призначення іншого судді в разі неможливості розгляду попередньо визначеним суддею, зокрема, через хворобу або відрядження. Пропонується внести зміни до статті 153 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України), передбачивши можливість оперативного призначення іншого судді у таких випадках. Такі зміни забезпечать своєчасний розгляд заяв і дотримання прав учасників процесу, підвищить ефективність судового захисту та запобігатиме затягуванню судового розгляду. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення вимог до змісту ухвали про забезпечення позову та обовʼязку суду негайно направляти ухвалу відповідним особам і органам для її оперативного виконання. Запропоновано встановити чіткі стандарти щодо реквізитів ухвали, зокрема, зазначення всіх необхідних даних для її виконання. Це сприятиме підвищенню ефективності судового захисту, забезпеченню швидкого реагування та реального виконання ухвал, що є ключовим для досягнення мети забезпечення позову. Запропоновано надати право на подання заяви про скасування заходів забезпечення позову особам, щодо яких такі заходи застосовано, але які не є учасниками справи. Такий підхід забезпечить додаткові гарантії захисту їхніх прав і законних інтересів, відповідатиме принципам справедливості та процесуальної рівності, дозволить уникнути необґрунтованих обмежень прав осіб, які не залучені до справи, але чиї права та інтереси можуть бути порушені. Пропонується розширити можливості застосування зустрічного забезпечення на користь не лише відповідача, але й інших осіб, чиї права можуть бути порушені заходами забезпечення позову. Також рекомендується уніфікувати термінологію в ЦПК України, замінивши термін «клопотання» на «заява» в контексті зустрічного забезпечення, та встановити однаковий розмір судового збору для осіб, які подають заяви про забезпечення позову та зустрічне забезпечення. Це сприятиме процесуальній рівності сторін, спростить процедури та підвищить ефективність захисту прав учасників процесу. Внесено пропозиції щодо заміни одного виду забезпечення позову іншим шляхом перенесення відповідних положень до спеціальної статті в ЦПК України. Такий крок покращить зрозумілість та логічність норм для учасників процесу, підвищить якість процесуального закону та спростить процедури для практичного застосування. Це забезпечить більш прозоре та ефективне правове регулювання процесу заміни заходів забезпечення позову. Рекомендовано впровадити спеціальні вимоги до ухвал про забезпечення позову, що забезпечить єдину та передбачувану правозастосовну практику. Такі зміни нададуть чіткі підстави для апеляційного та касаційного оскарження ухвал про забезпечення позову, сприятимуть дотриманню прав учасників процесу та підвищать довіру до судової системи. Уніфікація вимог до ухвал також сприятиме підвищенню якості судових рішень і зменшенню кількості процесуальних помилок. Відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, визначено як ефективний спосіб захисту прав осіб, щодо яких вжито такі заходи. Пропонується замінити в ЦПК України термін «відшкодування збитків» на «відшкодування шкоди» та внести відповідні зміни до Цивільного кодексу України (ЦК України), передбачивши компенсацію з урахуванням інфляційних втрат. Такий підхід забезпечить повне відновлення майнового стану учасників справи, відповідатиме принципу справедливості та повноти відшкодування. Установлено, що двадцятиденний строк для подання позову про відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, протягом якого зберігається зустрічне забезпечення, є недостатнім. Пропонується збільшити цей строк до девʼяноста днів, що надасть можливість позивачу належним чином підготувати та подати позов, а також сприятиме досудовому врегулюванню спору та зменшенню навантаження на судову систему. Це також сприятиме більш обґрунтованому розгляду таких справ і забезпечить захист прав усіх учасників процесу. Акцентовано увагу на важливості забезпечення своєчасного розгляду апеляційних скарг на ухвали про забезпечення позову. Пропонується внести зміни до статті 371 ЦПК України, передбачивши скорочені строки розгляду таких скарг. Це запобігатиме затягуванню процесу та можливим зловживанням процесуальними правами, забезпечить оперативність судового розгляду та дотримання прав сторін на справедливий судовий розгляд у розумні строки. Відзначено необхідність гармонізації національного законодавства з європейськими стандартами та практикою Європейського суду з прав людини. Запропоновані зміни сприятимуть підвищенню ефективності судового захисту, забезпеченню прав і законних інтересів учасників цивільного процесу, відповідатимуть принципам верховенства права та процесуальної рівності. Це особливо актуально в контексті євроінтеграційних процесів та прагнення України до вступу в Європейський Союз. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що пропозиції та висновки, сформульовані в дисертації, можуть бути використані у законотворчій діяльності при вдосконаленні цивільного процесуального законодавства України. Впровадження цих змін сприятиме підвищенню ефективності судового захисту, забезпеченню процесуальної рівності сторін, дотриманню принципу верховенства права. Це також зменшить можливості для зловживань процесуальними правами, покращить правозастосовну практику та підвищить довіру до судової системи. Важливо, що запропоновані зміни спрямовані на створення більш прозорої та справедливої судової системи, яка відповідає сучасним вимогам суспільства. Результати дослідження та розроблені рекомендації можуть бути використані в науково-дослідній діяльності, при підготовці навчальних програм та посібників з цивільного процесуального права, а також у практичній діяльності суддів, адвокатів та інших учасників справи. Вони сприятимуть підвищенню рівня правової культури, розумінню питань забезпечення позову та захисту прав учасників цивільного процесу. Впровадження запропонованих змін матиме позитивний вплив на загальний стан правової системи України, сприятиме гармонізації національного законодавства з європейськими стандартами та рекомендаціями міжнародних організацій у сфері правосуддя. Крім того, результати дослідження можуть бути корисними для розробки нових напрямів наукових досліджень у сфері цивільного процесуального права, зокрема щодо взаємодії інституту забезпечення позову з іншими процесуальними інститутами, впровадження електронного судочинства та його впливу на процедури забезпечення позову, аналізу міжнародного досвіду застосування забезпечувальних заходів та можливості його адаптації в Україні. Інститут забезпечення позову є невідʼємною складовою цивільного процесуального права України, яка потребує подальшого вдосконалення з урахуванням сучасних вимог та міжнародних стандартів. Проведене дослідження дозволило виявити недоліки чинного законодавства та запропонувати конкретні шляхи його поліпшення. Реалізація запропонованих змін сприятиме підвищенню ефективності судового захисту, забезпеченню прав і законних інтересів усіх учасників цивільного процесу, відповідатиме принципам верховенства права та сприятиме інтеграції України в європейський правовий простір.