Удосконалення промислової технології виробництва свинини за використання сучасного генофонду свиней

Abstract

Дисертаційна робота спрямована на наукове обґрунтування шляхів удосконалення промислової технології виробництва свинини за рахунок впровадження комерційних генотипів свиней. У роботі вивчалася відтворювальна продуктивність свиноматок великої білої та ландрас порід провідних світових генетичних компаній Hermitage Genetics та Pig Improvement Company (PIC) за їх чистопородного розведення й помісних тварин цих порід від різних варіантів їх схрещування, які селекціонувалися для отримання материнської продуктивності. Також досліджувалася продуктивність свиноматок синтетичних термінальних ліній Max Gro та L-65 за їхнього чистолінійного розведення, які удосконалюються за батьківськими ознаками продуктивності. Крім того, вивчалася продуктивність помісних свиноматок материнських порід (♀Л×♂ВБ) та (♀ВБ×♂Л) при їхньому поєднанні з кнурами синтетичних термінальних ліній Max Gro та РІС-337. Було досліджено продуктивні якості та економічну ефективність виробництва свинини при використанні методів чистопородного розведення, схрещування та гібридизації комерційних генотипів свиней в умовах індустріальної технології виробництва свинини. Дослідження, виконані в рамках дисертаційної роботи, проводилися впродовж 2020–2025 років на базі свинарського комплексу ТОВ «НВП «Глобинський свинокомплекс», який розташований в Кременчуцькому районі Полтавської області. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що уперше в умовах одного господарства степової зони України за промислового виробництва свинини проведено комплексну порівняльну оцінку ефективності систем розведення свиней ірландського та англійського походження. Набув подальшого вивчення вплив різних методів розведення зарубіжних генотипів свиней в умовах сучасних техніко-технологічних і об’ємно-планувальних рішень та сили впливу різних факторів на відтворювальні якості свиней різного походження в умовах Степу України. Розширено знання стосовно прояву різних форм домінування і гетерозису при успадкуванні відтворювальних і відгодівельних якостей свиней різного генетичного походження та впливу варіантів поєднання материнських і батьківських генотипів свиней на ефективність виробництва свинини за умов використання різних методів розведення. Доведено, що свиноматки материнських генотипів за їх прямого та зворотнього схрещування переважали своїх аналогів за чистопородного розведення на 5,5% за загальною кількістю народжених поросят, на 3,2% за багатоплідністю, на 1,9% за великоплідністю, на 5,2% за масою гнізда поросят при народженні, на 1,9% за їх кількість при відлученні, на 3,2% за інтенсивністю росту, на 3,0% за масою одного поросяти і на 4,9% за масою гнізда в цей час. Водночас вони мали на 1,1% гіршу збереженість поросят у підсисний період та вищу на 2,1% частку мертвонароджених поросят. Встановлено, що через різну чисельність новонароджених поросят їх кількість і маса в гнізді при відлученні, економічні показники отримання і вирощування однієї голови та 1 кг живої маси для тварин піддослідних груп виявилися неідентичними. Використання гібридизації при отриманні та вирощуванні поросят-сисунів посприяло збільшенню на 5,1% багатоплідності, на 5,9% кількості поросят при відлученні, на 4,9% зниженню собівартості вирощування одного поросяти та на 8,1% собівартості 1 кг живої маси поросят у підсисний період, підвищенню ринкової вартості одного поросяти при відлученні на 2,8%, а їх гнізда – на 8,9%, дохідності вирощування одного поросяти на 10,9% та їх гнізда – на 17,5% й зростанню рівня рентабельності отримання та вирощування одного поросяти та їх гнізда на 18,0% порівняно з двопородним схрещуванням свиней великої білої та ландрас порід. Застосування гібридизації сприяло підвищенню інтенсивності росту підсвинків під час дорощування, що забезпечило: збільшення абсолютних приростів маси однієї голови на 15,1%, зростання маси підсвинків на 12,7%, підвищення маси гнізда на 19,4% та валового приросту на 22,0%, покращення конверсії корму на 1,7%, зниження собівартості 1 кг приросту на 3,9% та 1 кг живої маси на 6,7%. Збільшення живої маси підсвинків і гнізда загалом призвело до зростання ринкової вартості одного підсвинка на 12,7%, а гнізда – на 19,4%, підвищення рентабельності дорощування одного поросяти та гнізда на 18,0%, збільшення доходу від дорощування одного підсвинка на 20,5% та на 6,9% за 1 кг живої маси, зростання дохідності вирощування гнізда на 27,7%, що покращило рентабельність дорощування на 14,7% порівняно з помісними підсвинками великої білої та ландрас порід. Однак такий метод розведення спричинив збільшення витрат кормів для одного підсвинка на 13,2%, а для їх гнізда – на 17,2%, зростання собівартості дорощування одного підсвинка на 10,6%, а їх гнізда – на 17,2%. Під час відгодівлі свині синтетичної батьківської лінії досягли найвищої живої маси після її завершення, мали найкращу конверсію корму, найнижчу собівартість 1 кг приросту та 1 кг живої маси після завершення відгодівлі, найвищу ринкову вартість однієї голови, найбільший дохід від її відгодівлі та найкращу рентабельність відгодівлі. Водночас гібридні тварини поступалися аналогам батьківської лінії за абсолютними приростами під час відгодівлі на 3,5%, за масою однієї голови, після завершення відгодівлі на 4,0%, мали на 9,7% гіршу ефективність використання корму, спожили його на 5,8% більше в розрахунку на одну голову за період відгодівлі, виявили на 5,8% вищу операційну собівартість однієї голови, на 9,7% собівартість одного кілограма приросту, на 4,2% собівартість одного кілограма живої маси після завершення відгодівлі, меншу на 4,0% вартість однієї голови після завершення відгодівлі, нижчий на 14,6% дохід від її відгодівлі і на 5,6% гіршу рентабельність. Під час відгодівлі найвищою економічною ефективністю виділялися гнізда гібридних свиней, які переважали за кількістю поросят у гнізді після завершення відгодівлі на 6,0% помісних тварин, на 8,0% чистопородних та на 55,9% гнізда тварин синтетичної батьківської лінії, що визначило їх переваги за масою гнізда свиней та зростання ринкової вартості гнізда на кінець відгодівлі відповідно на 24,6%, 31,5% та 49,7% й спричинило підвищення на 43,7%, 73,0% та 33,1% дохідності відгодівлі гнізда відповідно. Водночас гібридні свині мали вищу порівняно з помісними, чистопородними та лінійними свинями операційну собівартість відгодівлі гнізда поросят на 22,9%, 25,3% та 65,0% відповідно та на 19,5%, 22,1% та 56,0% його собівартість після завершення відгодівлі. Вони перевершували помісні та чистопородні гнізда свиней за рентабельністю відгодівлі на 5,4% та 9,5%, але поступалися за цим показником гніздам свиней батьківської лінії на 5,6%. Тоді як помісні гнізда свиней після завершення відгодівлі переважали чистопородних за кількістю поросят у гнізді на 1,9%, за валовим приростом гнізда свиней за період відгодівлі на 4,8%, масою їх гнізд після завершення відгодівлі та ринковою їх вартістю на 5,6%, доходу від відгодівлі гнізда поросят на 20,3% та зростанню рентабельності відгодівлі на 4,0%. Водночас вони мали на 2,0% вищу собівартість відгодівлі гнізда свиней та на 2,2% його собівартість після завершення відгодівлі. При порівнянні ефективності відгодівлі гнізд чистопородних тварин материнських та батьківського генотипу встановлено переваги гнізд материнських порід за кількістю поросят у гнізді після завершення відгодівлі на 30,8%, за валовим приростом гнізда свиней за період відгодівлі на 12,0%, масою їх гнізд після завершення відгодівлі та ринковою його вартістю на 12,1%, мали вищу на 3,0% операційну собівартість відгодівлі гнізда поросят та на 21,7% його собівартість після завершення відгодівлі, але поступалися останнім за рівнем доходу від відгодівлі гнізда поросят на 30,0% та рентабельністю відгодівлі на 15,1%. На підставі отриманих результатів було розроблено та впроваджено рекомендації для підвищення ефективності виробництва свинини в ТОВ «НВП «Глобинський свинокомплекс» Кременчуцького району Полтавської області. Окрім цього, сформовані висновки, зібрані дані та матеріали активно застосовуються в освітньому процесі Сумського національного аграрного університету. Автор дисертаційного дослідження спільно з науковим керівником розробив схеми, визначив напрями та обрав методику проведення досліджень. Під керівництвом наукового керівника автор самостійно виконав запланований обсяг наукових і експериментальних робіт, провів статистичну та математичну обробку, здійснив аналіз і узагальнення отриманих результатів, які висвітлені у дисертації, впроваджені у виробництво та застосовані в навчальному процесі. Результати досліджень були апробовані через участь у 9 міжнародних та 2 всеукраїнських науково-практичних конференціях. Основні положення та висновки дослідження відображені у 11 наукових публікаціях, серед яких 2 статті опубліковані у виданнях, що індексуються в наукометричних базах Web of Science, 6 статей – у наукових фахових виданнях України та 3 публікації – у матеріалах конференцій.