Техніко-економічні аспекти використання сучасних конструктивних матеріалів при будівництві багатоповерхового житлового будинку в м. Конотоп

Abstract

Робота складається із змісту, загальної характеристики роботи та її кваліфікаційних ознак, огляду досліджень за обраною темою, розділів основної частини, висновків за результатами МКР (українською та англійською мовами). Сформульовано мету, задачі, об’єкт та предмет дослідження, методи наукового дослідження. Бетон є найбільш використовуваним матеріалом у будівництві, що відіграє важливу роль як у новому будівництві, так і в ремонті існуючих конструкцій. Однак традиційний бетон схильний до розтріскування та деградації, що потребує регулярного обслуговування та збільшує екологічні і фінансові витрати. Розробка бетону, що самовідновлюється, є інноваційним рішенням, яке дозволяє зменшити потребу в технічному обслуговуванні та продовжити термін служби конструкцій, що відповідає вимогам стійкості в будівництві та зменшення негативного впливу на навколишнє середовище. Метою цього дослідження є порівняння вартості життєвого циклу традиційного бетону та двох типів бетону, що самовідновлюється, з фокусом на зниження витрат на обслуговування та збільшення довговічності конструкцій. Дослідження також оцінює перспективи використання самовідновлювального бетону на прикладі житлового багатоповерхового будинку в місті Конотоп. Для цього застосовано підхід оцінки життєвого циклу, поєднаний з факторним методом, що враховує вплив матеріалів на глобальні витрати та довговічність. Наукова новизна роботи полягає у розробці самовідновлювальних бетонних матеріалів, що значно покращують водостійкість і довговічність у порівнянні з традиційними бетонами. Використання капсул PLA та віртуальних капсул для герметизації тріщин дозволяє знизити проникнення води на 24% та досягти ефективності герметизації 96% після 14 днів під водою. Економічний аналіз показав, що самовідновлювальні матеріали знижують витрати на технічне обслуговування на 30% і загальні витрати на володіння до 20% у порівнянні з традиційними рішеннями, збільшуючи залишкову вартість компонентів.