Поширення та фактори ризику стоматологічної патології у собак (оглядова інформація)

Abstract

Представлено аналіз актуальної інформації щодо поширення стоматологічної патології у собак. Частота виявлення патології органів ротової порожнини значною мірою залежить від методичних підходів до діагностики: без загальної анестезії знаходиться в межах 20-25%, із використанням знеболювання – досягає 80-100%. В бага тьох випадках оцінка власників здоровʼя ротової порожнини домашніх компаньйонів була завищена. За виключен ням високого рівня захворюваності у карликових і дрібних собак, породна схильність залишається дискусійною. Доведено високий ризик виникнення стоматологічних хвороб та більш тяжкий їх перебігу у собак після 4-5-річ ного віку. Статева схильність до захворювань зубів та ясен не доведена, хоча наявні повідомлення щодо сприй нятливості самців великих порід (до 80%). За нозологічним профілем найбільш часто діагностують пародонтоз, зубний наліт/камінь, карієс, відсутність зубів та їх аномальне стирання. В структурі захворюваності 60-80% складає пародонтоз, 30-50% – відкладення зубного каменю, 20-30% – відсутність зубів, 15-20% – гінгівіт і карієс, 3-10% – новоутворення. Серед пухлин переважають злоякісні (до 50%), порівняно із доброякісними (до 40%) та паранеопластичними ураженнями (до 15%). Найбільш актуальні фактори ризику виникнення і прогресування сто матологічних хвороб у собак: вік (середня та старша вікові групи), порода (карликові та дрібні), будова черепа (брахіцефали), порушення режиму утримання та використання, годівля мʼякими приготованими кормами, відсут ність або недостатність заходів гігієни ротової порожнини, механічні ушкодження тканин щелеп і зубів (внаслі док травм або згодовування кісток), патогенна мікробіота (біологічний чинник пошкодження тканин зуба), захво рювання ортодонтичного профілю (аномалії розвитку зубів та зубного прикусу) і скронево-нижньощелепового суглоба (остеоартрит, переломи, дисплазія, анкілоз, вивих, новоутворення). Тяжкість перебігу пародонтопатії корелює із захворюваннями серцево-судинної та видільної систем, зокрема із нирковою недостатністю. Значна поширеність та багатовекторність етіологічних чинників на тлі відсутності єдиного методологічного підходу до верифікації патології ротової порожнини слугують підґрунтям необхідності подальших досліджень у сфері ветеринарної стоматології.