Адаптація музейного простору для залучення інклюзивних туристичних потоків: досвід України та міжнародні практики

Abstract

У кваліфікаційній роботі здійснено комплексне дослідження теоретичних, методологічних та практичних аспектів формування доступного музейного середовища як важливого елемента сучасного інклюзивного туризму. Робота ґрунтується на міждисциплінарному підході, що поєднує положення музеєзнавства, туристології, соціальної роботи, культурології та менеджменту культурної спадщини. У роботі систематизовано основні підходи до розуміння інклюзивного музейного простору, досліджено чинні міжнародні стандарти та рекомендації (UNESCO, ICOM, UNWTO), проаналізовано практики країн ЄС, Північної Америки та Японії щодо забезпечення доступності музеїв. Значну увагу приділено аналізу українського контексту, стану нормативно-правового забезпечення, рівня доступності музеїв різних регіонів, а також бар’єрам, які заважають інтеграції людей з інвалідністю та маломобільних груп у музейне життя. У практичній частині дослідження представлено аналітичний огляд результатів експертних опитувань та проведено оцінку рівня адаптованості окремих музеїв України. На основі отриманих результатів розроблено комплекс практичних рекомендацій щодо покращення доступності музейного простору. Вони включають модернізацію інфраструктури, впровадження цифрових інструментів інклюзивності (аудіогіди, QR-коди, мобільні застосунки), розробку мультисенсорних експозицій, організацію навчання персоналу та створення партнерських програм з туристичними операторами.