Фенологія розвитку борошнистої роси дуба звичайного в умовах Сумської області (на прикладі НВК СНАУ)

Abstract

Актуальність теми – дуб звичайний (Quercus robur L.) належить до основних лісоутворюючих порід України, формує лісові та паркові екосистеми, відіграє важливу ґрунтозахисну й біотичну роль та є цінною деревною породою. У насадженнях Сумського лісового господарства дуб відіграє провідну господарську й екологічну функцію, зокрема в структурі зелених насаджень м. Суми та прилеглих територій. В останні десятиріччя під впливом комплексу біотичних і абіотичних чинників спостерігається погіршення фітосанітарного стану дубових насаджень. Одним із найбільш поширених та небезпечних захворювань є борошниста роса, збудниками якої виступають мікроскопічні гриби роду Erysiphe (Microsphaera). Метою магістерської роботи є встановлення особливостей фенології розвитку борошнистої роси дуба звичайного в умовах Сумської області на прикладі навчально-виробничого комплексу СНАУ (лабораторія Ланшафтного дизайну кафедри садово-паркового та лісового господарства). За результатами досліджень виявлено, що борошниста роса, спричинена екзотичним патогеном Erysiphe alphitoides, є однією з найбільш поширених та економічно значущих хвороб дуба, що призводить до зниження фотосинтезу, передчасного листопаду та ослаблення дерев. Фенологічні спостереження встановили чітко виражений сезонний характер розвитку борошнистої роси. Первинні ознаки хвороби фіксувалися переважно в другій половині травня на початку червня. Фаза максимальної інтенсивності розвитку (епіфітотії) припадала на липень, коли міцеліальний наліт ставав суцільним і найбільш вираженим. У цей період ураження найчастіше спостерігалося в середній та нижній частині крони. У другій 5 половині літа (серпень–вересень) відзначалося загасання активного наростання нових осередків, однак посилювався негативний вплив хвороби через скорочення тривалості функціонування листкового апарату і його передчасне опадання. Аналіз динаміки хвороби підтвердив її тісний зв'язок з кліматичними параметрами. Оптимальним температурним діапазоном для інтенсивного наростання інфекції є +16…+24 °С у поєднанні з підвищеною вологістю. Рясні опади з подальшим потеплінням провокували посилення прояву хвороби. Встановлено, що мікроклімат насаджень є критичним чинником, що модифікує вплив погоди. У загущених і погано провітрюваних насадженнях спостерігалася тенденція до вищого ступеня ураження порівняно з розрідженими ділянками.