Онтогенетична структура популяцій Festuca valesiaca Gaud. та Festuca pratensis Huds. у природному заповіднику «Михайлівська цілина» та на прилеглих територіях

Abstract

Представлено результати вивчення онтогенетичної структури популяцій Festuca valesiaca Gaud. та Festuca pratensis Huds., які зростають в природному заповіднику «Михайлівська цілина» (у межах його історичної частини та нової, – доєднаної після 2009 року) й на прилеглих територіях. Аналіз проведений відповідно до загально прийнятих підходів. Він супроводжувався формуванням онтогенетичних спектрів досліджуваних популяцій, оцінкою їхньої повноти та симетричності, розрахунками низки індексів (відновлюваності, генеративності, старіння, віковості, ефективності), визначенням належності популяцій до відповідних типів. Проведений аналіз онтогенетичної структури засвідчив, що популяції Festuca valesiaca та Festuca pratensis мають потенціал для сталого функціонування у складі фітоценозів природного заповідника «Михайлівська цілина». Це твердження ґрунтується на характерному для усіх досліджених популяцій обох видів переважанні інвазійних процесів (при значеннях індексу відновлюваності меншому за 1), відсутності у їхньому складі субсенільних та сенільних рослин та належності популяцій до таких типів як перехідні, зріючі та зрілі. На тлі загальних тенденцій, зареєстровано й певні видові особливості щодо функціонування популяцій та при цьому, ще й реагування на особливості застосування природоохоронних заходів. На історичній частині заповідника, де природоохоронний режим запроваджено з 1928 року, самопідтримання популяції Festuca pratensis є більш ускладненим, ніж популяції Festuca valesiaca, онтогенетичні спектри якої у діапазоні станів від проростків (р) до середньогенеративних (g2) є континуальними (у Festuca pratensis у цьому діапазоні у складі спектрів відсутні ювенільні та молоді генеративні рослини), а значення індексу старіння знижені до 0. Разом з тим популяція Festuca pratensis, що зростає на новій території заповідника, здебільшого представленій різновіковими перелогами, має більш збалансовану онтогенетичну структуру, яка вказує і на досить успішне формування у її складі молодих рослин (індекс відновлювальності становить 14,71 %), і на ефективну реалізацію процесів онтогенетичного розвитку при досягненні значною часткою рослин генеративного онтогенетичного стану (індекс генеративності досягає 85,29 %). Результати аналізу онтогенетичної структури навіть незначної кількості популяцій двох видів, які відграють важливу роль у формуванні рослинного покриву заповідника «Михайлівська цілина», вказують на досить високий рівень інформативності популяційного аналізу у розкритті провідних особливостей та закономірностей функціонування рослинного покриву заповідника, та відповідно, на необхідність розширення й деталізації популяційних досліджень у його межах.