Роль мікроелементного дисбалансу в етіопатогенезі післяродового ендометриту у корів

Abstract

Стаття присвячена вивченню етіології післяродового ендометриту у корів, поширеного захворювання, що негативно впливає на репродуктивну функцію та продуктивність тварин. Питання етіопатогенезу післяродового ендометриту у корів залишається актуальною проблемою ветеринарної медицини, оскільки негативно впливає на репродуктивну функцію і продуктивність молочних стад. В статті проаналізовано чинники, що призводять до розвитку захворювання, серед яких особливу увагу приділено порушенню мікроелементного обміну. Встановлено, що дефіцит міді, цинку, заліза, марганцю та кобальту у післяродовий період зумовлює зниження імунобіологічної резистентності організму, розвиток метаболічних порушень і створює умови для виникнення запальних процесів у матці. Матеріалом для дослідження стали 30 корів голштинської породи різного стану здоров'я, за якими здійснювали клінічний нагляд та лабораторний контроль вмісту основних мікроелементів у крові у період зимового утримання. У зимово-весняний період під час масових отелень, коли загальна резистентність організму тварин ослаблена, на гострий післяродовий ендометрит хворіє до 40% корів. В етіології цього захворювання велике значення має порушення цілісності слизових оболонок статевих органів, які травмуються під час родів та при наданні акушерської допомоги. Використовуючи метод атомно-абсорбційної спектрофотометрії, визначено суттєве зниження концентрації Cu, Zn, Fe, Mn, Co у крові тварин із клінічно діагностованим ендометритом порівняно з контрольною групою. З’ясовано, що порушення метаболізму цих елементів прямо пов’язане зі зниженням фагоцитарної активності, гальмуванням процесів імунної відповіді та розвитком анемії і гіпофункції репродуктивної системи. Результати дослідження свідчать про те, що післяродовий ендометрит у корів має поліпатійний характер із вираженим поліморбідним фоном. З огляду на це, профілактика післяродових ускладнень має включати корекцію мікроелементного статусу тварин у критичні періоди тільності та післяродового періоду для запобігання розвитку ендометриту та підвищення відтворної здатності стада.