Воєнні ризики деградації земель України та сценарії відновлення сталого землекористування

Abstract

У статті досліджено сутність категорії воєнних ризиків деградації земель як специфічного комплексу загроз для земельних ресурсів України, що сформувався внаслідок повномасштабного воєнного вторгнення та суттєво ускладнює традиційні підходи до оцінювання сталості землекористування. Обґрунтовано, що в умовах війни деградація земель не може розглядатися лише як наслідок високої розораності, ерозійних процесів, монокультурного землеробства, виснаження ґрунтового органічного вуглецю чи недосконалості інституційного регулювання. Воєнний вплив формує якісно новий тип деградаційних процесів, що охоплює фізичне пошкодження ґрунтового покриву внаслідок вибухів, руху важкої техніки та будівництва фортифікаційних споруд, мінне забруднення територій, хімічне забруднення ґрунтів залишками вибухових речовин, паливно-мастильними матеріалами та важкими металами, руйнування меліоративної й аграрної інфраструктури, а також тимчасову або тривалу втрату доступу до частини сільськогосподарських угідь. У статті акцентовано увагу на тому, що зазначені процеси можуть не супроводжуватися формальною зміною категорій землекористування, однак істотно впливають на господарську придатність, продуктивність, екологічну стійкість і безпечність використання земель. Особливу увагу приділено проблемі невідповідності між офіційними площинними показниками FAOSTAT і фактичним станом земельних ресурсів України у 2022–2023 рр. Показано, що незмінність статистичних даних щодо площі сільськогосподарських земель і ріллі створює уявлення про площинну стабільність землекористування, тоді як фактично значна частина земель могла бути пошкоджена, забруднена, замінована або недоступна для обробітку. Це формує ризик недооцінювання реального масштабу деградаційних процесів та обмежує можливості використання офіційної статистики для прийняття управлінських рішень у сфері післявоєнного відновлення. Обґрунтовано, що стандартна методологія індикатора ЦСР 15.3.1, яка базується на оцінюванні змін земного покриву / землекористування, продуктивності земель і запасів ґрунтового органічного вуглецю, має суттєві обмеження для моніторингу деградації земель у країнах, що перебувають в умовах збройного конфлікту або постконфліктного відновлення. Запропоновано необхідність доповнення офіційних статистичних джерел альтернативними даними, зокрема матеріалами дистанційного зондування, NDVI-моніторингом, незалежними оцінками міжнародних організацій, субнаціональним просторовим аналізом, а також інформацією щодо мінного забруднення, фізичного пошкодження ґрунтів, руйнування меліоративної інфраструктури та фактичної доступності земель. На основі проведеного аналізу сформовано сценарії післявоєнного відновлення сталого землекористування України: інерційний, відновлювальний і трансформаційний. Інерційний сценарій передбачає ризик накопичення прихованої деградації та збереження розриву між офіційною статистикою і фактичним станом земель. Відновлювальний сценарій орієнтований на поступове повернення земель до безпечного господарського використання через розмінування, рекультивацію та відновлення агроінфраструктури. Трансформаційний сценарій передбачає перехід до сучасної системи моніторингу й управління землекористуванням, сумісної з принципами нейтральності деградації земель, Спільної аграрної політики ЄС та European Green Deal. Практичне значення дослідження полягає у формуванні методологічного підґрунтя для більш об’єктивного оцінювання стану земельних ресурсів, визначення пріоритетів післявоєнного відновлення та розроблення ефективної політики сталого управління землекористуванням.