Специфіка генотипової структури різних порід свійських собак за мікросателітами ДНК

Abstract

В результаті аналізу генотипового поліморфізму свійських собак (Canis canis) Встановлено, що найбільшим рівнем поліморфізму за показниками генотипової мінливості (Ng=18,4; Ng1=8,6; Ng2=4,8 та Ngunic=5,8) характеризуються тварини породи німецька вічарка, середнім рівнем генотпової мінливості характеризувались російські тойтер’єри (Ng=10,8; Ng1=5,8; Ng2=3,2 та Ngunic=1,4), а найбільш консолідованою на генотиповому рівні виявилась порода німецький дог (Ng=10,4; Ng1=5; Ng2=3 та Ngunic=0). За 2 з 5 досліджених мікросателітних локусів (FHC2010 та FHC2054) спектри генотипового поліморфізму в усіх досліджених порід були однаковими за своїм розмахом (LimNg), за рештою локусів найменшим розмахом характеризуються німецькі доги, а найбільшим – вівчарки. Російські той-тер’єри характеризуються максимальним розмахом спектрів генотипового поліморфізму, за локусами PEZ01 та FHC2010, і середнім розмахом за локусом PEZ06 (174-202 п.н.). Найчастіше, для 4-х мікросателітних локусів з 5 досліджених (крім PEZ06) найбільшою кількістю генотипових варіантів (Ng=18,4) характеризуються вівчарки. За локусом PEZ06 найбільшу кількість генотипових варіантив (Ng=14) виявлено у той тер’єрів. За рештою локусів кількість виявлених генотипів між догами та той тер’єрами відрізнялась несуттєво (1-4 генотипи). В результате анализа генотипического полиморфизма домашних собак (Canis canis) Установлено, что наибольшим уровнем полиморфизма по показателям генотипов изменчивости (Ng = 18,4; Ng1 = 8,6; Ng2 = 4,8 и Ngunic = 5,8) характеризуются животные породы немецкая вичарка, средним уровнем генотповои изменчивости характеризовались российские тойтерьеры (Ng = 10,8; Ng1 = 5,8; Ng2 = 3,2 и Ngunic = 1,4), а наиболее консолидированной на генотипов уровне оказалась порода немецкий дог (Ng = 10,4; Ng1 = 5, Ng2 = 3 и Ngunic = 0). За 2 из 5 исследованных микросателлитных локусов (FHC2010 и FHC2054) спектры генотипического полиморфизма во всех исследованных пород были одинаковыми по своему размаху (LimNg), по остальным локусов наименьшим размахом характеризуются немецкие доги, а наибольшим - овчарки. Русский той-терьер характеризуются максимальным размахом спектров генотипического полиморфизма, по локусам PEZ01 и FHC2010, и средним размахом по локусу PEZ06 (174-202 п.н.). Чаще всего, для 4-х микросателлитных локусов с 5 исследованных (кроме PEZ06) наибольшим количеством генотипических вариантов (Ng = 18,4) характеризуются овчарки. По локусом PEZ06 наибольшее количество генотипических вариантив (Ng = 14) обнаружено в тот терьеров. По остальным локусов количество выявленных генотипов между догами и тот терьерами отличалась незначительно (1-4 генотипы).