Зміни рівнів аутоантитіл до клітинних фосфоліпідів, цитоплазми нейтрофілів та нуклеарних антигенів за хронічного ламініту в коней

Abstract

Патогенетичні механізми, що беруть участь у виникненні ламініту відрізняються на основі теорій, які ґрунтуються на запальних, судинних, ферментативних, метаболічних або травматичних факторах. Стосовно двох механізмів, які в минулому користувалися великою прихильністю, тобто запалення та дисфункції пальцевих судин, точаться дискусії щодо того, який є основним або вони є взаємозалежні та мають одночасний початок, маючи на увазі, що мікроциркуляція в дистальній фаланзі завжди відіграє вирішальну роль в ініціації ламініту. Згідно останніх досліджень за хронічного ламініту, в окремих гіперреактивних ділянках дермальних ламел, відбуваються епізоди субклінічного перебігу та загострень, після впливу антигенної стимуляції від вакцинацій або алергенів навколишнього середовища, а також, аутоімунними компонентами запальної реакції, що посилює індукцію хемокінів для нейтрофілів, чим пролонгує запалення та імунологічну гіперреактивність. Метою наших досліджень було визначити рівні аутоантитіл до фосфоліпідів, дезоксирибонуклеїнової кислоти, цитоплазми нейтрофілів, як маркерів хронічного імунозалежного запалення сполучної тканини та мікроциркуляторного русла в сироватці крові та гомогенатах основи шкіри копита за гострих пододерматитів і хронічних ламінітів. Матеріалом для досліджень була сироватка крові, а також фрагменти листочкової та сосочкової основи шкіри копит коней без ортопедичної патології, із гострим асептичним пододерматитом та хронічним ламінітом. З метою збільшення інформативності, кров для дослідження відбирали з регіонарних вен відповідних кінцівок – підшкірна вена передпліччя (грудна кінцівка) та підшкірна вена гомілки (тазова кінцівка). Наважки зразків копитної дерми відмивали у фізіологічному розчині, гомогенізували на холоді у РВS буфері (рН 7,4), з 1% розчином тритону Х-100 у співвідношенні 1:40 та залишали при +4◦ С на 2 години, надалі гомогенат тканин центрифугували при 3000 об/хв. протягом 15 хв. після чого надосадову рідину піддавали кріоконсервації. В сироватці крові та гомогенатах копитної дерми визначали рівень антифосфоліпідних антитіл класів APHL IgG, APHL IgМ методом твердо фазного імуноферментного ELISA аналізу, аутоантитіл до нативної, двохланцюгової дезоксирибонуклеїнової кислоти (dsDNA) та аутонуклеарних антитіл до одноланцюгової, денатурованої дезоксирибонуклеїнової кислоти (ssDNA), а також антицитоплазматичних антитіл до нейтрофілів (ANCA) – автоматизованим імуноферментативним методом ELIA Phadia. Уміст аутоантитіл до APHL, dsDNA, ssDNA та cANCA у тканинних зразках гомогенатів дерми копита розраховували з урахуванням співвідношення (тканина–РВS буфер). Встановлено, що а хронічного ламініту в коней рівень APHL класів IgM зростає в сироватці крові та гомогенатах копитної дерми до 5,43±0,70 IU/мl та 33,95±7,63 IU/мl, відповідно, а для класу IgG до 9,43±1,22 IU/мl в сироватці крові та до 77,50±10,06 IU/мl. Рівень аутоантитіл до dsDNA та ssDNA в сироватці крові коней з хронічним ламінітом підвищується до значень 20,18±1,92 IU/мl і 19,55±2,66 IU/мl, проти 5,68±0,82 IU/мl і 5,19 IU/мl у клінічно здорових тварин, відповідно. Концентрація аутоантитіл до dsDNA та ssDNA в гомогенатах копитної дерми коней за хронічного ламініту зростає до 270,0±25,11 IU/мl і305,50±26,48 IU/мl, проти 78,80±14,21 IU/мl і 68,80±12,22 IU/мl у клінічно здорових тварин, відповідно. Сироваткові антицитоплазматичні антитіла ANCA, у клінічно здорових коней не виявлялися у 100% тварин, тоді як за гострого пододерматиту позитивна реакція виявлена в 20%, а за хронічного ламініту в 62,5% випадків. Перспективою подальших досліджень, є дослідження функціонування імунної системи та патогенетичних механізмів формування імунозалежного запалення за хронічних ламінітів у коней.