Профілактика виникнення кетозу у корів після отелення на основі аналізу гематологічних параметрів

Abstract

Гіперкетонемія є всесвітньою проблемою для високопродуктивних корів. Це найважливіше метаболічне захворювання у молочних корів в Україні та інших країнах, яке є типовим захворюванням для виробництва. У корів кетоз найчастіше розвивається в перші два місяці лактації. В роботі представлені результати дослідження корів після отелення з ознаками кетозу. Метою дослідження було обстеження молочних корів після отелення із високим ризиком виникнення кетозу та розробити стратегію профілактики. Загалом у дослідженні було задіяноо 40 корів породи голштин після отелення. Тварини отелилися у січні 2024 року і нормально доїлися протягом перехідного періоду. Тваринам згодовували однакові загальні змішані раціони, до складу яких входили концентрати, соєвий шрот, кукурудзяний силос, сіно люцерни, сіно тимофіївки, ферментні, мінеральні та вітамінні добавки. Доїли двічі на день вранці та ввечері. Забір крові проводили 1 раз на 3 доби (8 разів через 21 добу від отелення) у післяпологовому перехідному періоді. Добовий надій у тварин дослідної групи був вище на 7–9 добу 9,42 %; 10–12 добу 9,02 %; на 13–15 добу – 6,35 %; на 16–18 добу – 10,38 %; на 19–21 добу –15,27 %. Частота виникнення кетозу у дослідній групі мала максимальний показник на дев’яту добу досліджень. Середній об’єм еритроцитів був більше у групі корів з кетозом на 9,73 %. Кількість ретикулоцитів у дослідній групі тварин був вище на 53,75 %. Кількість нейтрофілів була нижче у хворих на субклінічний кетоз корів на 15,07 %, лімфоцитів – на 21,53 %; моноцитів – на 29,54 %, еозинофілів – на 47,82 % та базофілів – на 40,0 %, порівняно з контролем. Для ознак кетозу характерним є підвищення β-гідроксибутирату, глюкози, загального білірубіну, неетерифікованих жирних кислот та глобулінів. При цьому у хворих тварин знижувався вміст тригліцеридів та холестерину, порівняно з контрольними. Активність лужної фосфатази була нижче у хворих тварин на 10,95 %, лактатдегідрогенази – на 10,05 %, амілази – на 23,79 %, ліпази – на 15,64 %, порівняно з контрольною групою