Мале фермерство у інклюзивній сільській трансформації як фактор підвищення ресурсного потенціалу регіонів

Abstract

В сучасних умовах економічної нестабільності та екологічних викликів, важливо знайти ефективні шляхи підвищення ресурсного потенціалу регіонів, зокрема через посилення ролі малого фермерства та господарств населення у інклюзивній сільській трансформації. Метою цього дослідження було проаналізувати внесок малого фермерства та господарств населення у продовольчу безпеку регіону, визначити основні проблеми та виклики, а також розробити практичні рекомендації для їх подолання через створення координаційних центрів «Сталі екосистеми» та живих лабораторій на базі сільських територіальних громад. Виявлено, що значна частина сільськогосподарської продукції виробляється саме малими фермерами та господарствами населення, проте їх внесок поступово знижується через низку чинників, таких як недостатня фінансова підтримка, обмежений доступ до сучасних технологій та ринків збуту. Аналіз також показав, що зміни клімату, війна та ресурсна нерівність суттєво впливають на стабільність і розвиток цих господарств. На основі проведеного аналізу запропоновано інноваційний підхід до інклюзивної сільської трансформації, який включає створення координаційних центрів «Сталі екосистеми» та живих лабораторій у сільських територіальних громадах Сумської області. Основні функції координаційних центрів полягають у підтримці та розвитку кооперативів, забезпеченні доступу до фінансування, наданні консультаційних послуг і впровадженні інноваційних технологій. Живі лабораторії стануть платформою для тестування новітніх сільськогосподарських практик і технологій, залучаючи місцевих фермерів до участі в експериментальних проектах для підвищення їхніх знань та навичок. Очікувані результати від впровадження такого підходу включають посилення співпраці між об’єднаними територіальними громадами та домогосподарствами, підвищення обізнаності домогосподарств про виклики та шляхи подолання наслідків зміни клімату, а також удосконалення впровадження сталих сільськогосподарських практик. Висновок дослідження підкреслює значимість підтримки малого фермерства та господарств населення як важливих агентів збереження екосистем та агробіорізноманіття регіонів. Реалізація запропонованого підходу сприятиме сталому розвитку сільських територій, підвищенню їхнього ресурсного потенціалу та забезпеченню продовольчої безпеки.