Короткий опис(реферат):
В сучасних умовах економічної нестабільності та екологічних викликів, важливо знайти ефективні шляхи
підвищення ресурсного потенціалу регіонів, зокрема через посилення ролі малого фермерства та господарств
населення у інклюзивній сільській трансформації. Метою цього дослідження було проаналізувати внесок малого
фермерства та господарств населення у продовольчу безпеку регіону, визначити основні проблеми та виклики,
а також розробити практичні рекомендації для їх подолання через створення координаційних центрів «Сталі
екосистеми» та живих лабораторій на базі сільських територіальних громад. Виявлено, що значна частина
сільськогосподарської продукції виробляється саме малими фермерами та господарствами населення, проте
їх внесок поступово знижується через низку чинників, таких як недостатня фінансова підтримка, обмежений
доступ до сучасних технологій та ринків збуту. Аналіз також показав, що зміни клімату, війна та ресурсна нерівність суттєво впливають на стабільність і розвиток цих господарств. На основі проведеного аналізу запропоновано інноваційний підхід до інклюзивної сільської трансформації, який включає створення координаційних центрів «Сталі екосистеми» та живих лабораторій у сільських територіальних громадах Сумської області. Основні
функції координаційних центрів полягають у підтримці та розвитку кооперативів, забезпеченні доступу до
фінансування, наданні консультаційних послуг і впровадженні інноваційних технологій. Живі лабораторії стануть
платформою для тестування новітніх сільськогосподарських практик і технологій, залучаючи місцевих фермерів до участі в експериментальних проектах для підвищення їхніх знань та навичок. Очікувані результати від
впровадження такого підходу включають посилення співпраці між об’єднаними територіальними громадами та
домогосподарствами, підвищення обізнаності домогосподарств про виклики та шляхи подолання наслідків зміни
клімату, а також удосконалення впровадження сталих сільськогосподарських практик. Висновок дослідження підкреслює значимість підтримки малого фермерства та господарств населення як важливих агентів збереження
екосистем та агробіорізноманіття регіонів. Реалізація запропонованого підходу сприятиме сталому розвитку
сільських територій, підвищенню їхнього ресурсного потенціалу та забезпеченню продовольчої безпеки.
Суть розробки, основні результати:
In the current conditions of economic instability and environmental challenges, it is important to find effective ways to
increase the resource potential of regions, particularly through strengthening the role of small farms and family farming in
inclusive rural transformation. The aim of this study was to analyze the contribution of small farms and family farming to
regional food security, identify the main problems and challenges, and develop practical recommendations for overcoming
them by creating “Sustainable Ecosystems” coordination centers and living laboratories based on rural territorial communities.
It was found that a significant portion of agricultural products is produced by small farms and family farming, but their
contribution is gradually decreasing due to a number of factors, such as insufficient financial support, limited access to
modern technologies and markets. The analysis also showed that climate change, war, and resource inequality significantly
affect the stability and development of these farms. Based on the analysis conducted, an innovative approach to inclusive
rural transformation has been proposed, which includes the creation of “Sustainable Ecosystems” coordination centers and
living laboratories in rural territorial communities of the Sumy region. The main functions of the coordination centers are
to support and develop cooperatives, ensure access to financing, provide consulting services, and implement innovative
technologies. The living laboratories will serve as platforms for testing the latest agricultural practices and technologies,
engaging local farmers in experimental projects to enhance their knowledge and skills. The expected results from the
implementation of this approach include strengthening cooperation between united territorial communities and households,
increasing households’ awareness of challenges and ways to overcome the consequences of climate change, and improving
the implementation of sustainable agricultural practices. The study’s conclusion emphasizes the importance of supporting
small farms and family farming as crucial agents in preserving ecosystems and agricultural biodiversity in the regions.
The implementation of the proposed approach will contribute to the sustainable development of rural areas, increase their
resource potential, and ensure food security.