Розповсюдження туберкульозу птиці (оглядова стаття)

Abstract

В даній оглядовій роботі розглянуто актуальне питання захворювання птиці туберкулом. Дане захворювання вважалося в Україні викорененим. З іншого боку поодинокі випадки захворювання птиці все ж зустрічається. Це можна пояснити в зв’язку з воєнними діями в Україні та тим що Mycobacterium avium постійно циркулює серед дикої птиці. Актуальність даного питання підтверджується, ще і тим що цим захворюванням боліють не тільки птиця але воно є контагіозним і для людей. У 2022 році підозру у захворювання птиці на туберкульоз виявляли здебільшого у частому секторі і серед невеличких підприємств. Причиною випадків захворювання птиці на туберкульоз було недотримання санітарних норм, недостатня або відсутня дезінфекція приміщень. Використання відкритих годівниць і водопоїв, сприяло контакту домашньої птиці із дикими птахами які є носіями Mycobacterium avium. Відсутність вакцинації птиці за різних причин. При захворюванні птиці на туберкульоз у неї знижується несучість на 30–50%, зменшення м’ясної продуктивності, при збільшенні витрати на корм. При розтині птиці спостерігаються патологоанатомічні зміни в легенях, селезінці, лімфатичних вузлах. Морфологічними та біологічними особливостями збудника є те що Mycobacterium avium є кислотостійкою, нерухомою, грам-позитивною паличкою розміром 0,2–0,5 × 1,0–4,0 мкм. Її клітинна стінка містить високу концентрацію ліпідів, які забезпечують стійкість до дезінфектантів і впливу зовнішнього середовища. Збудник є облігатним аеробом, який активно розмножується при температурі 37–42°C. Оптимальний рН середовища для росту становить 6,0–7,0. Бактерія здатна зберігати життєздатність у ґрунті, воді, підстилці та на поверхнях протягом 2 років. Бактерія нечутлива до більшості стандартних дезінфектантів. Факторами патогенності є стійкість до фагоцитозу, завдяки чому бактерія зберігається в макрофагах, викликаючи хронічне запалення. Основними шляхами поширення інфекції в умовах приватних господарств є фекально-оральний шлях який відбувається через викид збудника через фекалії хворих птахів. Умови поганої гігієни сприяють контамінації води, корму та підстилки. Проблеми своє часної діагностики у приватних господарствах є відсутність доступу до сучасних методів, відсутнє обладнання для молекулярно-генетичної діагностики. Найчутливішими методами діагностики є ПЛР, гістологічний аналіз і мікробіологічні дослідження. Профілактичні заходи включають дезінфекцію, ізоляцію хворих птахів, контроль умов утримання та вакцинацію.