Вміст легкогідролізованого азоту та структурність грунту за різних способів основного обробітку грунту

Abstract

Метою роботи було визначити вплив способів основного обробітку грунту при вирощуванні озимої пшениці на вміст легкогідролізованого азоту та структурно-агрегатний склад грунту. Дослідження були проведені в експериментальних полях у короткоротаційній сівозміні Сумського національного аграрного університету. Попередником пшениці була гречка. Грунт – чорнозем типовий малогумусний середньосуглинковий на лесі. З 2005 року використовуються чотири варіанти з обробітку грунту: оранка на глибину 25-27 см, плоскорізний обробіток на глибину 25-27 см, дискування на глибину 13-15 см, дискування на глибину 6-8 см. Структурний стан грунту на варіантах визначено найкращим на час збирання пшениці озимої, та, взагалом, на полі кубоподібний тип структури – грудочкувата. На час весняного кущення озимини в шарі 0-10 см найвищий коефіцієнт отримано на варіанті із мінімальним дискуванням – 2,83, плоскорізне рихлення та дискування на глибину 13-15 см мали майже однакові результати – 2,4-2,47, найменшим коефіцієнтом відрізнявся на цій глибині варіант із оранкою. На час збирання ж в верхньому шарі відбулися зміни і найкращий коефіцієнт отримано за плоскорізного обробітку грунту в шарі 0-10 см – 13,28. В шарі 10-20 см у фазу весняного кущення вище коефіцієнт був на варіанті із оранкою – 3,23, найменший – за плоскорізного обробітку. В кінці ж вегетації дані протилежні, саме на плоскорізному структура була краще. В шарі 20-30 см коефіцієнт структурності в максимумі отримано за плоскорізного обробітку, також ця тенденція залишилася і до кінця вегетації озимини. Вміст легкогідролізованого азоту по варіантах досліду в шарі 0-30 см варіаював в межах 7,35-10,4 мг/100 г грунту. Цей показник на варіанті із оранкою послідовно знижувався з глибиною, але на варіанті із плоскорізним обробітком – збільшувався. За дискування на глибину 13-15 см дані на глибині 10-20 і 20-30 см не відрізнялися. За мінімального дискування найкращий результат отримано на глибині 10-20 см. Целью работы было определить влияние способов основной обработки почвы при выращивании озимой пшеницы на содержание легкогидролизуемого азота и структурно-агрегатный состав почвы. Исследования были проведены в экспериментальных полях в короткоротационном севообороте Сумского национального аграрного университета. Предшественником пшеницы была гречка. Почва - чернозем типичный малогумусный среднесуглинистый на лессе. С 2005 года используются четыре варианта по обработке почвы: вспашка на глубину 25-27 см, плоскорезная обработка на глубину 25-27 см, дискование на глубину 13-15 см, дискование на глубину 6-8 см. Структурное состояние почвы на вариантах было лучшим в фазе полной спелости пшеницы озимой. На поле кубовидный тип структуры - комковатая. На время весеннего кущения озимых в слое 0-10 см высокий коэффициент структурности (определен путем деления процента агрегатов с размером 10-0,25 на сумму агрегатов размером больше 10 мм и меньше 0,25 мм) получен на варианте с минимальным дискованием - 2,83; плоскорезное рыхление и дискование на глубину 13-15 см имели почти одинаковые результаты - 2,4-2,47, наименьшим коэффициентом отличался на этой глубине вариант с вспашкой. В конце вегетации в верхнем слое произошли изменения и наилучший коэффициент получен при плоскорезной обработке почвы в слое 0-10 см - 13,28. В слое 10-20 см в фазу весеннего кущения выше коэффициент был на варианте с пахотой - 3,23, наименьший - по плоскорезной обработке. В конце вегетации данные противоположные, именно по плоскорезу структура была лучше. В слое 20-30 см коэффициент структурности в максимуме получен при использовании плоскореза на глубину 25-27 см, также эта тенденция осталась и до конца вегетации озимых. Содержание легкогидролизованного азота по вариантам опыта в слое 0-30 см колебалось в пределах 7,35-10,4 мг/100 г почвы. Этот показатель на варианте с пахотой последовательно снижался с глубиной, но в варианте с плоскорезной обработкой - увеличивался. По дискованию на глубину 13-15 см данные на глубине 10-20 и 20-30 см не отличались. При минимальном дисковании выше содержание азота было на глубине 10-20 см.