Генетичні маркери в селекції та збереженні генофонду бурої худоби Сумського регіону

Abstract

У статті, на підставі ретроспективних та сучасних досліджень, розглянуто важливе проблемне питання щодо збереження генофонду локальної лебединської породи в аспекті використання генетичних маркерів. За використання поліморфізму груп крові доведено, що згідно з коефіцієнтом гомозиготності Са, який становив від 0,052 до 0,139, генофонд лебединської породи загалом має високий резерв генетичної мінливості. Розподіл антигенів і алелів груп крові у порід бурої худоби різних країн селекції (бура швіцька Німеччини та Австрії та лебединська Сумського регіону) свідчить про їх генетичну спільність у зв’язку з чим отримані популяції слід розглядати як споріднені відріддя бурої швіцької породи. Дослідження генетичної структури стада лебединської худоби ПСП «Комишанське» за 10 мікросателітними маркерами засвідчило, що популяція перебуває в стані генетичної рівноваги, а середня величина показника індексу фіксації Райта свідчить про тенденцію до збільшення кількості гомозиготних особин (інбридинг). В статье, на основании ретроспективных и современных исследований, рассмотрены важное проблемный вопрос по сохранению генофонда локальной лебединской породы в аспекте использования генетических маркеров. При использовании полиморфизма групп крови доказано, что согласно коэффициенту гомозиготности Са, который составлял от 0,052 до 0,139, генофонд лебединской породы в целом имеет высокий резерв генетической изменчивости. Распределение антигенов и аллелей групп крови у пород бурого скота разных стран селекции (бурая швицкая Германии и Австрии и лебединская Сумского региона) свидетельствует об их генетическом общность в связи с чем полученные популяции следует рассматривать как родственные породы бурой швицкой породы.